Про нас

Майбутнє має лише той народ,

який пам’ятає своє минуле і шанує сучасне.

Найкращим вшануванням із споконвіків було слово.

 Шануймо свою історію!

Б. Олійник

         У житті кожної людини, будівлі, установи, закладу, нації є події, які визначають її місце в світовому просторі та шляхи подальшого розвитку.

         Історичні віхи Державного навчального закладу «Згурівський професійний ліцей» насичені й різноманітні, його минуле і сьогодення – це яскравий приклад служіння потребам суспільства, сприяння розвитку професійного зростання молоді, освіти в Україні.

         Стрімкий розвиток сільськогосподарської індустрії Київщини в середині ХХ ст. був ознаменований забезпеченням потреб сільськогосподарської галузі в кваліфікаційних робітничих кадрах. У лютому 1963 році в мальовничому, спокійному селищі Згурівка, що розташований  в центрі селища було створено навчальний корпус училища механізації сільського господарства №4, яке давало професію „Тракториста-машиніста широкого профілю” з одно-двох річним строком навчання.

         Першим директором було призначено колишнього першого секретаря райкому партії Сікана Павла Калістратовича.

         У вересні цього ж року, згідно рознарядки управління, почали здійснювати набір учнів у Васильківському, Білоцерківському, Миронівському, Кагарлицькому, Фастівському та інших районах області. Було набрано 9 груп «трактористів-машиністів».

         Першого листопада розпочалися заняття. За  парти сіли 350 учнів, було  Умови навчання і побуту були важкі. Навчання проводилося у 2 зміни, недостатньо було підручників, плакатів, тзн, зовсім не було розрізів, моделей наочності, матеріально-технічна база не відповідала нормам, щоб дати повноцінну освіту майбутнім кваліфікованим робітникам, які так прагнули вивчити ази сільсьгосподарської індустрії, яка на той час була дуже популярна. Викладачі власноруч виготовляли моделі, розробляли підручники і конспекти для учнів. Але педагогічний і робітничий склад поповнили високваліфіковані, досвідчені викладачі та майстри виробничого навчання, які ішли з покликом серця, щоб сіяти зерно знань і мудрості в серцях учнів. Першими викладачами були:

         Зозуля Михайло Павлович - естетики і суспільствознавства;

         Огнівець Микола Іванович - тракторів;

         Ячний Борис Якович - тракторів;

         Єсипок Олександр Тимофійович - електрообладнання і креслення;

         Савон Олександр Васильович - с/г машин;

         Ічанський Володимир Павлович - с/г машин;

         Свініна Тетяна Сергіївна - основ агрономії;

         Загранична Мотрона Трифонівна - організації і технології вирощування с/г культур. За групами були закріплені майстри виробничого навчання та класні керівники. Одними з перших майстрів були Є.М.Новіков,  та А.Ф.Путченко, про яких і сьогодні згадує весь навчальний заклад із добром та теплотою в серці. Сівльськогосподарської техніки було мало, навчальної техніки теж, але невдовзі все налагодилось, почала поступати техніка. Уже в перший навчальний рік в училищі механізації налічувалась така кількість різноманітної сільськогосподарської техніки, а саме: трактори – 10 шт., плуги – 6 шт., різні комбайни – 7 шт., сівалки – 10 шт., лущильники – 5 шт., жатки – 2 шт., картоплесаджалка та інша зернозбиральна техніка.

         Учні проживали на квартирах. що утруднювало контроль з боку керівників груп, а для викладачів та майстрів виробничого навчання не було квартир. Правда, 12  учнів поселили у приміщення райвійськомату і там було також облаштовано 2 квартири. Їдальня була  пристосована, маленька, а тому приходилося годувати учнів по групах. Харчування було дуже хорошим і калорійним. Кабінети  теж пристосовані, майстерні і лабораторії - в колишніх гаражах. Лабораторно-практичні заняття по с/г машинах проводились на майданчиках, де стояла техніка. Але наперекір всьому, в учнів спостерігалась тяга до теоретичних та практичних занять, роботи взагалі, були  хороші знання і практичні навички. Хоча учні училища жили на квартирах, але в основному всі були охоплені позакласною роботою. Працював співочий гурток – керівник Кононенко Я.І., танцювальний – керівник Артюшенко О.В., драматичний  - Зозуля Л.М., а також працювали спортивні секції.

         Одягали учнів у форму таку, яка була у колишніх учнів ФЗН. Сама форма була красива, а тому учнівська молодь пишалася, що вони навчаються в училищі та ішли до нас без проблем, адже в майбутньому вони будуть високваліфікованими робітниками.

         Перша урочиста лінійка в училищі відбулася 4 листопада 1963 року, присвячена відкриттю Згурівського ПТУ-4. Лінійка була урочиста, проходила піднесено, помпезно. Грав духовий оркестр маршу, урочисті хвилюючі  мелодії, які зворушували душу, пройняті почуттям патріотизму, відданості та любові до Батьківщини. Стрункі хлопці-прапороносці під марш  виносили Червоний прапор. На лінійці були присутні багато гостей – начальник обласного управління профтехосвіти – товариш Рак, гості з Березані та Яготина.

         Педагогічний колектив училища розширюється, так під час навчального року 19 грудня 1963 року на посади майстрів виробничого навчання були прийняті Новіков Є.М., Резник М.В., Вірич В.Я., Дараган Г.А., Бахмач А.П.,Шматко М.П., Глоба М.К., Польовничий М.С., Нирковський Є.П., викладачами – Федорченко В.П., Рутта В.Л., Ніколаєць В.М., інструкторами по водінню автомобіля – Удовенко Л.І. та Ганжа І.С..

         Під час 1963-1964  навчального року викладачі та майстри  виробничого навчання виїжджали в райони та міста (Переяслав-Хмельницький, Кагарлицький, Яготинський , Таращанський) по колгоспах та радгоспах, де на місцях проводили 4-6 місячні курси трактористів.

         7 травня 1964 року Згурівське училище механізації сільського господарства № 4 перейменовано у Згурівське сільське професійно-технічне училище № 45.

         У 1964-1965 роках було набрано 5 груп з професії «Тракторист-машиніст» термін навчання 1-2 роки.

         За 1964-1966 роки силами працівників училища були збудовані приміщення для лабораторій по тракторах та с/г машинах,  в 1965-1967 роках Яготинським ПМК було побудовано 5-ти поверховий гуртожиток на 360 місць та їдальню.

         З року в рік впроваджуються нові професії. В 1970-1974 роках, крім трактористів-машиністів, готували електриків сільської електромережі, з 1974 року - операторів птахофабрик, з 1975р. -  водіїв автомобіля категорії “В”, “С” з 5-ти місячним терміном навчання.

         Учбове господарство було базою практичної підготовки учнів. Кожен учень-тракторист, згідно учбового плану, повинен був відпрацюватина тракторах і комбайнах на учбовому господарстві 180 годин.

         Поле учбового господарства займало приблизно 180 га, на якому стояло 73 телефонних і електричних стовпів. Кожного з них треба оборати, обкопати, засіяти, а також зібрати урожай. Крім того, було 52 «блюдця», які навесні були залиті водою. Їх треба було обсіяти ранніми культурами. Учні практикувалися їздити вперед, назад, підїжджати до причіпних робочих машин. Всі роботи на полі старалися проводити якісно і в стислі агротехнічні строки. На полях учбового господарства сіяли пшеницю, ячмінь, горох і вирощували врожаї найбільші у районі. Зерно продавали державі по закупівельних цінах. Також в учбовому господарстві займались вирощуванням насіння багаторічних трав: конюшини, люцерни на роботу , яких не потрібно витрачати ручну працю. Всі грошові прибутки перераховувались у державний бюджет, тому за високі врожаї і грошові прибутки наше господарство було нагороджене знаком «Переможець соцзмагання».

         Окрім розбудови навчального закладу та втілення все нових і нових професій, звичайно змінюється особовий склад, особливо на шляху керівництва, так із 11 липня  1973 року по 16 листопада 1978 рік керівником навчального закладу був Гордієнко Олександр Якимович, за ним 3 24 листопада 1978 року по 25 січня 1979 рік стає Нечаєв Федір Андрійович, з 14 лютого 1980 рік по 05 серпня 1985 рік – Ситий Василь Олександрович, з 20 серпня 1985 року по 11 травня 1987 рік – Будько Леонід Гаврилович, кожен працівник , який ще працєю і має стаж роботи більше 40 років, згадують цих людей з тремтінням у душі, адже це були не тільки керівники нашого навчального закладу, з якими приходилося працювати, а Люди з Великої Літери, вони гідні називатися людьми, які є в історії навчального закладу.

         В 1980-1981 навчальному році вперше перейшли на трирічний термін навчання з професії тракторист-машиніст.

         В 1982 році перейшли на навчання в нові корпуси, було побудовано другий 5-ти поверховий гуртожиток.

            1984 рік СПТУ № 45  перейменоване в профтехучилище № 24.

         Але особливий ріст училища розпочався з приходом на посаду директора Шевченка Василя Васильовича. До  аварії на ЧАЕС він працював в Чорнобильському ПТУ заступником директора, в листопаді 1986 року був переведений в Згурівське ПТУ-24, працював майстром в/н, старшим майстром, а з травня 1987 року - директор ПТУ.

         Це енергійний, ініціативний, з інженерною освітою, вимогливий керівник, який постійно бачить перспективу розвитку училища, вміє працювати з людьми. Так, мабуть, треба було бути, щоб доля закинула його саме сюди, наділивши дивовижним умінням працювати з учнівським та педагогічним колективами. Хоч це складне питання: хто кого вибрав – доля його чи він долю.

         Директор почав з того, що спрямував педагогічний колектив на творчу працю, введені нові професії.

         На 1 вересня 1987 року в училище прийняли 87 учів, тобто державний план набору не було виконано. Постало питання: бути чи не бути закладу взагалі. Щоб його зберегти, треба було діяти. Колектив на чолі з директором вирішив у першу чергу оновити професії. Було розроблено навчальні плани і програми, створено навчально-матеріальну базу з професій: “кухар; кондитер”, “машиніст крана автомобільного”, “лаборант хімбаканалізу” та “бухгалтер с/г виробництва”. Всім інженерно-педагогічним колективом провели велику профорієнтаційну роботу. Результат не змусив себе чекати.      На 1 вересня 1988 року було набрано 237 учнів, багато з них з інших районів і областей.

         Пізніше виникла потреба об’єднати споріднені професії, щоб випускник училища мав кілька спеціальностей. Так з’явилась  інтегрована професія “тракторист-машиніст, водій автомобіля, машиніст крана автомобільного”. Це дало училищу змогу полегшити набір учнів, збільшити кількість робочих місць для викладачів і майстрів в/н, зберегти кадри, є вигода  і для учнів: їм цікавіше вчитися, а по закінченню училища,  маючи декілька професій , легше влаштуватись на роботу.

         1997 р введена курсова підготовка професії „продавець з лотка на ринку”.

         1999-2000 н. р. впроваджена ще одна перспективна професія „оператор ЕОМ”.

         2002 р. училище реорганізоване в Згурівський професійний ліцей.

         У ліцеї для занять є 20 кабінетів, серед них – 3 комп’ютерних класи, 2 з який мають вихід до мережі Інтернет, 5 лабораторій, майстерня, тренажерний клас. Є бібліотека з читальним залом , медпункт, їдальня та гуртожиток.

         Для індивідуальних і ланкових занять з професії „Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва”, практичних занять з предмета „Організація і технологія виробництва механізованих робіт” на полях навчального господарства  є необхідний набір сільськогосподарської техніки: тракторів – 25 шт., з них: колісних – 14, гусеничних 11, зернозбиральних комбайнів – 6шт. „Нива” – 5шт., „ДОН-1500” – 1, буряковий комплекс, ґрунтообробні, посівні с/г машини.

         Ліцей має навчальне господарство із 168 га. орної землі.

         Інженерно-педагогічний колектив складається із 50 працівників. Майже 80 відсотків з них мають стаж більше 10 років. 12 осіб з вищою категорією, п’яти викладачам присвоєно педагогічне звання „Викладач-методист”, трьом – „старший викладач”, п’ятьох викладачів нагороджено нагрудним знаком „Відмінник освіти України”. Директору ліцею у 2005 році було присвоєно почесне звання „Заслужений працівник освіти України”. У 2009 році  нагороджений дипломом та кришталевою совою Флагману освіти і науки України. Також нагороджений нагрудним знаком ім.. Антона Макаренка. Серед майстрів виробничого навчання  шість осіб мають найвищий посадовий оклад, а трьом присвоєно педзвання „Майстер виробничого навчання І категорії” та „Майстер виробничого навчання ІІ категорії”.

         Для кращої професійної підготовки наших учнів у навчальному закладі особливу увагу приділяють співпраці ліцею із підприємствами району на принципах спільності інтересів соціального партнерства в умовах кластеру. Завдяки підтримці провідних підприємств району, учні із задоволенням та захопленням   удосконалюють практичні навички на сучасному обладнанні і потужній техніці, яка відповідає європейським стандартам.

         В сучасному середовищі у навчальному закладі є всі можливості для того, щоб учням було по-домашньому затишно і комфортно, а наші випускники стали висококваліфікованими робітниками. Насичене і цікаве життя у стінах ліцею триває і після закінчення уроків. Адже виховна і позакласна робота вирізняється сучасністю, динамічністю і багатогранністю. Молодь залюбки відвідує спортивні секції.

           Гордістю ліцею є  учні, які беруть із захопленням активну участь у районних і обасних змаганнях.

         Сьогодні в ліцеї сформований висококваліфікований колектив однодумців, які прагнуть до спільної мети, уміють узгодити своє «я» із загальним «ми», де кожний є повноправним членом великої ліцейної родини, несе за неї відповідальність і пишається нею.

         У стінах навчального закладу учні отримують ґрунтовні, глибокі і міцні знання, які дають можливість не тільки брати участь та здобувати призові місця у різноманітних конкурсах, олімпіадах, змаганнях, наповнюючи скарбницю успіхів усього колективу, а й підготуватися до дорослого професійного життя.

         У кожній роботі важливий результат. Це істина, яка давно відома. Результатом педагогічної діяльності є випускники, які стали достойними особистостями, знайшли своє покликання і потрібні суспільству.

         За роки існування ліцею отримали путівку в життя понад 30 тис. вихованців. У більшості з них склалася доля: вони створили міцні родини, стали висококваліфікованими спеціалістами, успішними людьми, які мають свою справу та покликання в житті. Дванадцять наших учнів нагороджені медалями за освоєння цілини. Успішно працює на благо Згурівщини Шуляренко Олександр випускник Згурівського ліцею. Після закінчення навчального закладу  заочно поступив і закінчив ДУІКТ. Напрямок комп'ютерні системи і мережі, бакалавр. З 2007р. зареєстрований ФОП. Свій перший магазин відкрив у 2008 році у Н. Бикові. У 2009році в Згурівці. На сьогоднішній день директор ТОВ "Будівельна сила". Має 6 магазинів, кількість працюючих більше 30 чоловік і більшість випускники ліцею. Депутат Згурівської селищної ради сьомого скликання, займається благодійністю. Тимощенко Вікторія закінчила нещодавно ліцей, але за короткий час отримала високооплачувану роботу кухара –кондитера в елітному ресторані  «Milly Filli» м. Києва , де показує свій професіоналізм та майстерність. Також в 2019 році з радістю взяла участь в конкурсі WorldSkills Ukraine , де представляла наш освітній заклад і показала високі результати. Віриться, що у їхньому успіхові є частка нашої праці, наших знань і нашої душі.

Свідченням високої оцінки праці педагогічного колективу ДНЗ «Згурівський професійний ліцей» є те, що колишні його випускники вирішили повернутися у стіни навчального закладу уже в якості працівників. І сьогодні вони з наснагою трудяться, готують висококваліфікованих робітників, прививають любов до обраної професії.

Незважаючи на складні економічні і політичні умови, наш колектив тримає високу планку і займає чільне місце серед професійно-технічних закладів України. Завдяки високому професіоналізму, мудрості, досвіду і відданості своїй справі всього колективу, навчально-виховний процес   проходить злагоджено і творчо. Всі ми сповнені кращих сподівань, впевнено йдемо до спільної мети: підвищення престижу робітничих професій, навчання і виховання всебічно розвиненої, високоморальної особистості.